Єгипетські боги

Ану́біс (грец. Άνουβις, др.ег. Інпу,) — давньоєгипетський бог, шанування якого було тісно пов'язане з культом мертвих; охоронець могил та мумій, заступник померлих, некрополів і цвинтарів, один із суддів царства мертвих, хранитель отрут і ліків, мав дар передбачення.

Провідник душі крізь темряву. За життя він був покликаний вести душі крізь темряву невігластва, а після смерті проводив душі в Дуат небесний. 

Син Осіріса і Нефтіди (Нефтіс). Священна тварина — пес або шакал. Зображували Анубіса у вигляді шакала або у вигляді людини з головою шакала, що тримає в руці символ життя «анх».

Баст, Ба́стет (єг. b’.s’. t’, bs’. t. t), Бубасті́да (грец. Bubastis) — єгипетська богиня, дочка Осіріса й Ісіди, уособлення світла (сонячного або місячного). Центром культу Баст було місто Бубастіс, де відбувались урочистості на її честь (про це повідомляє Геродот). Священною твариною Баст була кішка, тому зображували богиню дівою з головою кішки або в товаристві кішки з сонячним чи місячним колом. Поблизу Бубастіса знайдено величезний цвинтар котів, пов'язаний з культом богині. Часом Баст зображувалася з братом Гором біля грудей Ісіди.

Греки ототожнювали Баст з Артемідою.

Ісі́да (Ізі́да) (давньоєгипетське Jsj. t, грец. Ίσις) — одне з головних божеств єгипетської міфології. За найдавнішими міфами, дочка богині неба Нут та бога землі Геба або бога сонця Ра; за пізнішими — сестра й дружина бога Осіріса; богиня родючості й материнства. Єгипетський міф розповідає про вбивство Осіріса злим Сетом, який розкидав частини його тіла по світу; про страждання Ісіди, яка збирала частини чоловікового тіла, про воскресіння Осіріса, що став царем у світі мертвих. Культ Ісіди рано поширився в Греції, а в добу еллінізму вона стала найшанованішою богинею. У Стародавньому Римі культ Ісіди почав поширюватись у I ст. до н. е. У греко-римському світі її шанували як володарку землі, творця небесних світил, опікунку моряків, винахідницю вітрил. Свята на честь Ісиди мали характер містерій. Утаємничені постилися й молились Ісиді ранком і ввечері, брали участь у процесії. Ці містерії нагадували елевсінські містерії на честь Деметри. У римлян 5 березня святкували «Плавання корабля Ісиди»: до берега несли вітрильне судно й опускали його на воду. Імператор Калігула спорудив на Марсовому полі храм Ісиди. Зображували її у вигляді корови з сонячним диском між рогами або в образі жінки з рогами й сонячним диском на голові, інколи з сином Гором на руках (прообраз християнської богородиці).

Маат — в староєгипетській релігії богиня-уособлення світопорядку та істини. Маат шанувалася як донька і око бога Ра, брала участь разом з ним в створенні світу з хаосу. Дружина бога Тота. У замогильному суді Осіріса при зважуванні серця покійного на чашу вагів клали перо Маат. Символ Маат і її ієрогліф — страусине перо.

Центр культу Маат розташовувався у Фіванському некрополі.

Осіріс (Озіріс) (єгипет. wsjr, дав.-гр. Ὄσιρις, лат. Osiris) — бог відродження, цар загробного світу в давньоєгипетській міфології. Іноді Осіріса зображали з головою бика.

Ра в давньоєгипетській релігії — бог Сонця, творець світу. Його зображували людиною, що замість звичайної голови мала голову яструба. Його основні символи — сонячне коло та обеліск. Іноді його зображали у вигляді барана.

Ра ієрогліфами

або або

Ра (Ре) в єгипетській міфології бог Сонця, втілений в образі сокола, величезного кота або людини з соколиною головою, яка увінчана сонячним диском. Він був батьком Уаджит, кобри Півночі, що захищає фараона від палючих променів сонця. Згідно з міфом, удень благочинний Ра, освітлюючи землю, пливе небесним Нілом у барці Манджет, увечері пересідає в барку Месектет і в ній продовжує шлях підземним Нілом, а вранці, здолавши в битві змія Апопа, знову з'являється на обрії. Деякі міфи про Ра пов'язані з уявленнями єгиптян про зміну пір року. Весняний розквіт природи сповіщав повернення богині вологи Тефнут, що вогненним Оком сяє на лобі Ра, і її вступ у шлюб із Шу. Літня спека пояснювалася гнівом Ра на людей. Згідно з міфом, коли Ра постарів, а люди перестали його почитати і навіть «замислили проти нього зло», Ра негайно зібрав раду богів на чолі з Нуном (або Атум), на якій було вирішено покарати рід людський. Богиня Сехмет (Хатхор) в образі левиці вбивала і жерла людей доти, поки її хитрістю не вдалося напоїти червоним ячмінним пивом. Сп'яніла богиня заснула й забула про помсту, а Ра проголосив своїм намісником на землі Геба, піднявся на спину небесної корови й звідти продовжував правити світом. Давні греки ототожнювали Ра з Геліосом.

Згодом бог Ра був пов'язаний з іншими важливими божествами стародавнього Єгипту, зокрема Амоном таГором. Єгиптяни тих часів тяжіли до поклоніння тому, від чого залежало їхнє щоденне життя — Сонцю. Отже, під іменем «Ра» (Амон-Ра) вони обожнювали суверенного господа неба, котрий щоденно плив зі сходу на захід. З настанням ночі він продовжував свій небезпечний шлях у підземному царстві.