Історія України 9 клас

Тема: Піднесення національно-визвольного руху на західноук­раїнських землях у

другій половині 70—90-х рр. XIX ст.

Мета: проаналізувати складові піднесення національно-виз­вольного руху на

західноукраїнських землях у другій по­ловині 70—90-х рр. XIX ст., довести важливість значення проголошення ідеї політичної незалежності України; фор­мувати вміння аналізувати розвиток національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у другій по­ловині XIX ст., поглиблювати вміння учнів складати таблиці, виступати з повідомленнями; виховувати повагу та інтерес до діячів українського національно-визвольно­го руху, їхніх ідей та інтелектуальної спадщини

Тип  уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: зошити, підручник, роздатковий матеріал, таблиця, картки, атласи,

контурні карти.

План:

1. Радикальний рух у Галичині.

2. «Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Ко­ниський.

3. Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП).

4. Іван Франко, його роль у розвитку суспільно-політичної думки.

5. Утворення УНДП та УСДП.

6. Самостійницька позиція партій Західної України.

7. Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Завдання.

1.  Зачитайте складений на попередньому уроці розгорнутий план відповіді на запитання «Діяльність галицьких народовців у другій половині 1870 — 1890-х рр.» та поясніть пункти плану.

2.  Презентуйте розроблені плани заходів, присвячених святку­ванню річниці від дня заснування Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Бесіда.

1. Поясніть поняття «політична партія».

2. Яку українську організацію вважали прообразом політичної партії?

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

1.   Радикальний рух у Галичині.

Самостійна робота.

Опрацюйте текст підручника і запишіть у зошити визначення по­няття «радикали».

Бесіда.

1.     Чому, на вашу думку, усередині 70-х рр. XIX ст. молода інтелі­генція починає критично оцінювати як москвофілів, так і на­родовців?

2.     Кого називають українськими радикалами? Що означає цей термін?

3.     Укажіть форми і методи роботи радикалів.

2.   «Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський.

Випереджальне завдання.

У ході розповіді вчителя запишіть у зошити поступки, на які пого­дився піти австрійський уряд.

Учитель пояснює причину загострення українського питання в міжнародній політиці наприкінці 80-х рр. XIX ст., акцентуючи ува­гу на таких положеннях:

—наприкінці 80-х рр. XIX ст. балканська криза різко загострила відносини між Австро-Угорською і Російською імперією;

—Україна почала розглядатися як територія, на якій можливим є ведення війни;

—висунення німецькими політиками плану утворення після пере­моги над Росією Київського королівства під протекторатом Габсбурґів;

—діячі Київської громади (В. Антонович, О. Кониський) готові підтримати німецький проект в обмін на задоволення національно-культурних прав галицьких українців.

Переговори з досягнення порозуміння почалися ще в середині 80-х рр. XIX ст. З боку поляків головним ідеологом і організатором переговорів був А. Сапега, який, реалізуючи в такий спосіб внут­рішнє переконання в потребі польсько-українського компромісу, об'єктивно діяв на користь угрупування краківських консерва­торів. Українську сторону на переговорах представляли О. Бар­вінський, А. Вахнянин, Ю. Романчук, які вирішили вести галицьку політику в порозумінні з Київською громадою.

Угода була досягнута 25 листопада 1890 р. Офіційного тексту угоди не склали: вона трималася на чесному слові її ініціаторів.

Поступки австрійського уряду.

1)    Визнання галицьких українців окремим народом.

2)    Лояльність українців щодо австрійської влади.

3)    Австрійська влада мала з однаковою прихильністю ставитися до українців і поляків.

4)    Надання українцям певної кількості місць в Австрійському парламенті й Галицькому сеймі.

5)    Відкриття трьох українських гімназій.

6)    Збільшення кількості українських кафедр у Львівському уні­верситеті.

Повідомлення учнів.

Заслуховуються повідомлення учнів на теми «О. Барвінський» і «О. Кониський».

У повідомленні «О. Барвінський» має бути зазначено:

—Олександр Барвінський — український політик, історик, педа­гог.

—На зламі 70—80-х рр. XIX ст. разом із братами Володимиром та Осипом розробляв програму народовського руху.

—Із 1886 р. започаткував видання «Руської історичної бібліоте­ки».

—У 1890 р. виступив прихильником «нової ери», що мала за мету досягти порозуміння між поляками і галицькими українцями, які стояли на засадах австрійської державної ідеї, й дати можливість ос­таннім політично, культурно та економічно розвиватися.

—Керував групою львівських народовців, які розробляли та реалі­зовували новоерівські ідеї.

—  Відстоював широке бачення загальноукраїнського питання з урахуванням міжнародних взаємин, концепції «органічної праці» та українсько-польського порозуміння, європеїзацію українського суспільства, активну парламентську політику, союз з УГКЦ, висту­пав проти русифікації.

У повідомленні «О. Кониський» має бути зазначено:

—Олександр Кониський — письменник, публіцист, громадський діяч.  

—Був членом Київської громади, займався організацією неділь­них шкіл.

—Був одним з ініціаторів заснування у Львові Літературного то­вариства імені Т. Шевченка.

—Налагоджував зв'язки з українськими діячами в Галичині.

—Вів активну публіцистичну діяльність в Галичині, зокрема, три­валий час матеріально й інтелектуально підтримував літературно-на­уковий і політичний часопис «Правда», який відіграв значну роль у формуванні української національної свідомості.

—О. Кониський та В. Антонович готові були підтримати німець­кий проект про створення «Київського королівства» в обмін на задо­волення нових національно-культурних прав українців Галичини.

Завдяки політиці «нової ери» Галичина перетворилася на «ук­раїнський П'ємонт» — осередок загальноукраїнського національного руху. Але угода не виправдала всіх сподівань українського суспільс­тва. Серед українців найбільше проти політики «нової ери» виступа­ли русофіли й радикали, не підтримала урядової політики й галицька провінція, обтяжена антипольськими настроями.

Таким чином, політика «нової ери» призвела до розколу в ук­раїнському русі. Але цей розкол мав і позитивні наслідки: на зламі XIX—XX ст. виникли політичні партії з чітко окресленими націо­нально-державницькими програмами, які здобули перемогу в ук­раїнському русі.

Бесіда.

1. Чому, на ваш погляд, політика «нової ери» тривала недовго?

2. Дайте історичну оцінку поступкам, на які погоджувався піти австрійський уряд.

3.  Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП).

Робота з відеоматеріалами.

Робота над формуванням понять.

Вивчаючи це питання, учитель пропонує учням записати два виз­начення поняття «політична партія» і дати відповіді на запитання.

Політична партія — добровільне об'єднання людей, які прагнуть домогтися здій­снення ідей, що вони поділяють, задоволення спільних інтере­сів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верс­тви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її полі­тичним «голосом», «уособленням» окремих групових інтересів.

Політична партія — найбільш активна й організована частина тієї чи іншої соціальної групи населення, яка виражає і захи­щає її інтереси».

Запитання.

1. Яке з наведених визначень, на ваш погляд, найповніше роз­криває суть поняття?

2. Що спільного і відмінного у визначеннях цих понять?

Наприкінці XIX ст. завершується оформлення радикалів у полі­тичну партію. У жовтні 1890 р. у Львові з ініціативи І. Франка та М. Павлика було засновано першу політичну партію — Русько-ук­раїнську радикальну партію (РУРП).

У своїй діяльності РУРП прагнула поєднувати відстоювання со­ціальних інтересів українських селян Галичини із захистом націо­нальних прав українського народу. Партія прагнула до утвердження соціалізму, демократизації суспільного життя. Політичне майбутнє Західної України радикали вбачали в перебудові внутрішнього життя Австро-Угорщини на засадах «правдивого автономізму, котрий бачив би силу монархії в якнайкращім культурнім і національнім розвою провінцій і народностей».

У ході розповіді вчитель може почати складання на дошці таблиці «Перші політичні партії в Західній Україні»

Назва політичної партії	Рік заснування	Лідери політич­ної партії	Програмна мета
Русько-українсь­ка радикальна партія (перша українська полі­тична партія)	1890 р.	І. Франко, М. Павлик, С. Данилович, Є. Левицький	Утвердження соціалізму, демократизація суспільно­го життя, перебудова Австро-Угорської імперії на засадах « правдивого авто­номізму»

Так звані «молодші радикали» — Ю. Бачинський, В. Будзиновський, О. Колесса та ін. — вважали автономію у складі перебудованої на федеративних засадах Австро-Угорщини лише першим етапом на шляху до цієї мети.

У 1895 р. РУРП зазначила, що самостійність — стратегічна мета партії. У 1896 р. громадсько-політичний діяч і публіцист Ю. Бачинсь­кий опублікував брошуру, у якій обґрунтовував необхідність створен­ня Української незалежної держави.

Написана українською мовою, ця брошура вийшла другом під утаємниченою іноземною назвою «Ukraina irredenta», що в перекладі з італійської означало «Поневолена Україна». Автор натякав на національно-визвольний рух гарібальдійців, які у збройній боротьбі за возз'єднання італійських земель називали себе іредентистами.

Брошура Ю. Бачинського стривожила українську громадськість Галичини: одних запалила, інших обурила. Особливо розгнівалися народовці, які були поміркованими реформістами і не сприймали на­сильство як засіб політичних змін.

Додаткова інформація

У праці-рецензії на книгу Ю. Бачинського «Ukraina irredenta» І. Франко зауважує, що книга, у якій автор доводить, «що Україна не тільки існує, але мусить швидше чи пізніше стати самостійною державою»,— ця книга важ­ні па «як факт» нашого політичного життя, «як вияв національного почуття і національної свідомості».

Уважаючи книгу Ю. Бачинського першим виявом національної свідомості ми галицько-українському ґрунті, І. Франко висловлює надію, що поряд із цією свідомістю із часом виникне й потреба політичної самостійності Украї­ни, що «справа ця ввійде на порядок дня політичного життя Європи і не зійде і нього, поки не здійсниться»

Бесіда.

1.  Яке значення мав висновок, задекларований Ю. Бачинським про історичну необхідність здобуття Україною повної політич­ної незалежності?

2.  Скільки років минуло від моменту проголошення Ю. Бачинсь­ким ідеї повної політичної незалежності України до її втілення у життя?

3.  Іван Франко, його роль у розвитку суспільно-політичної думки.

 Повідомлення учня.

Заслуховується повідомлення за темою «Громадсько-політична діяльність І. Франка».

У повідомленні має бути зазначено:

—Іван Франко — поет, письменник, громадсько-політичний діяч.

—Автор близько 4 тис. літературних, публіцистичних та наукових творів.

—Був редактором і членом редакції численних журналів і газет («Друг», «Правда», «Громадський голос», «Літературно-науковий вісник»; «Діло», «Хлібороб та ін.»).

—Протягом 1878—1881 рр. входив до складу редакції першої в Га­личині соціалістичної газети «Ргаса» та організованого навколо неї польсько-українсько-єврейського соціалістичного комітету.

—Як ви розумієте вислів: «Іван Франко — Тарас Шевченко західноукраїнських земель»?

5. Утворення УНДП та УСДП.

Робота з таблицею.

Назва політичної партії	Рік засну­вання	Лідери політичної партії	Програмна мета
Українська на­ціонально-демок­ратична партія (УНДП)	1899	В. Охримович, Є. Левицький, Т. Окуневський, І. Франко	Боротьба за націо­нальну самостійність України
Українська соціал-демократична партія (УСДП)	1900	М.Танкевич, Д. Ба-чинський, Р. Яросе-вич, С. Вітик	Побудова соціалізму через реформи та ле­гальні парламентсь­кі методи боротьби

Додаткова інформація

... У Галичині розвивалася соціалістична течія суспільно-політичного руху. Свої позиції вона намагалася посилити дедалі більшим пристосуванням до національної ідеї. У новоутвореній у 1899 р. на чолі з М. Ганкевичем Ук­раїнській соціал-демократичній партії вона відразу набула державницького оформлення в програмній вимозі «вільної держави українського люду, віль­ної республіки».

«Як головну мету «дійти до того, щоб цілий українсько-руський народ з'єднався з часом в одноцільний національний організм» записала до своєї про­грами й створена у 1899 р. Національно-демократична партія. ...Окремими пунктами своєї програми націонал-демократи записали вимоги: «скріпляти та розвивати почуття національної єдності з російськими українцями»; «серед угорських русинів викликати рух національний, який є між галицькими і бу­ковинськими русинами».

У відозві до народу новообраний керівний орган партії Народний Комітет закликав боротися за незалежну Україну, «у якій би всі частини нашої нації з'єдналися в одну новочасну культурну державу».

Бесіда.

1. Проаналізуйте програмні цілі УСДП і УНДП.

2. Які завдання ставила перед собою УСДП у соціально-економіч­ній сфері

3. Як українські соціал-демократи прагнули вирішити націо­нальне питання? Якою вони бачили Україну в майбутньому?

Валеохвилинка. І. Франко був не тільки громадським і політичним діячем, але й відомим поетом та письменником. пропоную вашій увазі сучасний кліп Віталія Козковськог на слова І. Франка.

6. Самостійницька позиція партій Західної України.

Завдання.

Проаналізуйте програмні документи перших політичних партій (РУРП, УНДП, УСДП) і їх самостійницькі позиції (див. таблицю «Перші політичні партії у Західній Україні»).

Кінець XIX ст. став переломним у розвитку українського національного руху. Із виникненням пер­ших українських партій національна ідея вийшла за межі інтелігент­ського середовища і проникла в широкі маси. На історичній арені з'явилося нове енергійніше покоління діячів, яке висунуло вимогу повної незалежності України. Саме наприкінці XIX ст., а особливо після відзначення 100-річного ювілею «Енеїди» І. Котляревського, почалося поширення термінів «Україна», «український» замість «Русь», «руський».

7. Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.

Самостійна робота.

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Бесіда.

1)    Коли виник радикальний рух?

2)    Які завдання ставили перед собою його учасники?

3)    У чому полягає суть «новоерівської» політики?

4)    Дайте визначення поняття «політична партія».

5)    Стисло схарактеризуйте діяльність РУРП.

6)    Визначте історичне значення діяльності РУРП.

7)    Поясніть назву брошури Ю. Бачинського «Ukraina  irredenta».

8)    Розкрийте роль І. Франка у суспільно-політичному житті Схід­ної Галичини.

9)    Розкажіть про історію створення УНДП і УСДП.

10)Схарактеризуйте діяльність УНДП і УСДП.

Радикальна течія в українському національно-визвольному русі з'являється в 70-х рр. XIX ст. Радикали прагнули надати українському рухові політичного характеру.

У 90-ті рр. XIX ст. національно-визвольний рух у Галичині піднявся на якісно новий рівень. Прискорився процес формування політичних партій. У 1890 р. була утворена Русько-українська радикальна партія (РУРП).

Ю. Бачинський у своїй брошурі «Поневолена Україна» першим серед громадських діячів висунув і обґрунтував ідею здобуття Україною повної політичної незалежності.

Історик В. Сарбей зазначав: «На межі XIX—XX ст. національний рух на всій території України виразно політизувався. Керівництво почали брати на себе новоутворені політичні партії, програми яких передбачали докорінні реформи або революційні перетворення соціально-економічного і політичного ладу, повну ліквідацію національного поневолення України чужоземними імперіями, запровадження цивілізованих основ суспільно-політичного життя українського народу на демократичних засадах автономії або федерації, конфедерації чи навіть повної державної самостійності».

V. Домашнє  завдання.

1. Вивчити  параграф  з  підручника.

2. Письмово складіть історичний портрет І. Франка.

3. Розробіть ескіз поштової марки, присвяченої річниці заснування першої політичної партії в Україні.